Перший прикорм – неймовірна пригода і для мами і для дитини. Після звичного маминого молока чи суміші до ротика потрапляє щось нове – і за смаком, і за структурою і навіть за самим процесом. Тож, до цього треба пристосуватись, і це відбувається поступово: іноді новий продукт потрібно запропонувати десять разів, а іноді — й більше, перш ніж дитина наважиться його скуштувати. Це нормально і підтверджено дослідженнями з дитячого харчування.
Чому дитина відмовляється від нової їжі
Відмова від нової їжі пов’язана не з характером дитини і не з її «вередуванням», а з роботою захисних механізмів мозку. У ранньому віці все незнайоме автоматично сприймається як потенційно небезпечне, адже в дитини ще немає достатнього досвіду, щоб швидко відрізняти безпечне від ризикованого.
Коли немовля бачить або відчуває новий продукт, мозок оцінює смак, запах і текстуру, ніби ставлячи запитання: чи можна цьому довіряти. Якщо відповідь поки неочевидна, мозок вирішує – не варто ризикувати. Це еволюційний механізм, який упродовж тисячоліть захищав людину від небезпечної їжі.
Щоб новий продукт перестав викликати напругу, мозку потрібні повторні контакти без негативного досвіду. Кожна спокійна пропозиція — навіть якщо дитина лише подивилася, понюхала або торкнулася їжі — поступово знижує рівень настороженості. З часом новий продукт переходить у категорію знайомих і безпечних, і дитина може погодитися його скуштувати.
Коли і як починати знайомство з новими смаками
Близько шести місяців дитина тільки звикає до ідеї їжі. На старті достатньо кількох чайних ложок або кількох м’яких шматочків овочів раз на день. Поступово кількість їжі та прийомів зростає, і приблизно до 9–10 місяців більшість дітей переходять на три прийоми їжі на день поряд із грудним молоком або сумішшю.
Важливий момент — час. Краще пропонувати прикорм, коли дитина вже трохи зголодніла, але не перебуває у стані сильного голоду. Надто втомлене або роздратоване немовля навряд чи буде готове до експериментів.
До року основне джерело поживних речовин — грудне молоко або суміш. Тому кількість зʼїденого прикорму не має бути приводом для тривоги. Тиск, вмовляння і примус роблять їжу зоною напруження і можуть закласти проблемні стосунки з нею в майбутньому.
Текстура має значення не менше, ніж смак
Деякі діти із задоволенням їдять пюре з ложки, інші відмовляються від нього, але охоче тягнуть до рота шматочок мʼякого банана чи броколі. Обидва варіанти — нормальні з шести місяців. Різні текстури допомагають розвитку жувальних мʼязів і знижують ризик страху твердої їжі в майбутньому. Гра з їжею — це новий сенсорний досвід. Дитина знайомиться з текстурою, температурою, запахом страв. Чим більше таких контактів, тим легше їй зважитися на спробу. Захисний фартух і спокійний настрій дорослого тут важливіші за чисту підлогу.
Читай також: Грудне вигодовування і перший прикорм: як поєднати з користю
Особистий приклад працює краще за слова
Дитина уважно спостерігає. Коли вона бачить, як ти їси різні продукти, користуєшся ложкою або береш їжу руками, їй легше повторити. Спільні прийоми їжі — простий і дієвий спосіб розширити раціон.
Пропонуй, показуй, будь поруч і дозволяй дитині рухатися у власному темпі. Знайомство з їжею — марафон, а не спринт, і саме так формується здорове ставлення до харчування на роки вперед.
