При будь-якій підозрі на булінг, який стосується як дітей, так і дорослих (батьків, вчителів, адміністрації), повинні бути застосовані належні заходи.

Булінг – це завжди насильницька поведінка (проти волі), яка має на меті приниження та яка повторюється і відбувається систематично. У процесі завжди є дві сторони – сильна та слабка.

Якщо є усна, письмова або електронна заява про підозру про булінг, ситуацію необхідно вирішувати протягом доби. У наказі є чіткі визначення термінології.

Наказ про порядок дії у випадку булінгу чітко відповідає на питання, як діяти, якщо хтось сказав або написав про те, що є хвилювання щодо булінгу. Згідно з документом, багато людей має бути включено у комісію, яка розслідує випадок. До комісії обов'язково потрібно залучати представників центрів соціальних служб, а це люди не зсередини школи.

«Ще у 2018 році, до виходу Закону, ми в школі зіткнулись з цими питаннями. Ми розробляли внутрішні правила та прописали, що якщо дія відбувається більше одного разу (бо поняття “систематично” є розпливчастим), ми маємо вживати заходи, – ділиться досвідом Олена Петрушкевич, практична психологиня КМДШ, казкотерапевт, розробник наказу про регулювання булінгу, – Ми вчимо всіх: як дітей, так і дорослих (в Законі профілактика булінгу прописана, як «заходи для дітей»), бо ми, як дорослі, так само булимо та принижуємо, не розуміючи цього. Ми в цьому виросли і вважаємо нормою».

В чому основна проблематика вирішення ситуацій, пов'язаних з насильницькою поведінкою у школах?

У випадку, якщо батьки звернулися із заявою про булінг дитини, а вчителі та адміністрація школи заперечують такі факти, родина лишається з цим наодинці. Вже два роки як можна написати заяву в поліцію, але часто це нелегко як фізично, так і психологічно. Відповідно до нового порядку, школа зобов'язана запросити представників соціальних служб, де працюють психологи, які вміють працювати із сім’ями булерів та жертв, можуть надавати експертну оцінку.

Що стосується КМДШ, то школа вже давно розробила Політику захисту та безпеки особистості, або Антибулінгову політику, яка містить інструкції щодо дій у випадках виникнення подібних ситуацій.

«Ми прописали всі можливі варіанти. Але перечитати та розказати напам’ять – це не значить так робити. В нас проводиться постійна робота, в кожному класі висять заклики: «Стоп! Припини!». Діти навчені, що вони мають спочатку заявити, що їм це не подобається, – розповідає Олена, – Ми проводимо тренінги з ненасильницького спілкування для учнів, вчителів, нових працівників: від охоронця до керівника освітніх програм, всі мають розуміти, що таке ненасильницьке спілкування і булінг, і як вчиняти, коли ти зауважив насильницьку поведінку».

Які наслідки можуть загрожувати кривднику?

За Кодексом України про адміністративні правопорушення, ст.173(4), булінг тягне за собою накладення штрафу або громадські роботи. В приватній школі, якщо цькування не припиняється, тобто порушуються правила поведінки, є можливість розірвати договір про надання освітніх послуг. Державна школа, на жаль, не має таких важелів.

Де частіше трапляється булінг: в державних чи приватних школах?

Формат не має значення. Важливо реагування та припинення дій. В приватній сфері є більше можливостей працювати з цим. Є тьюторінг (груповий супровід дітей), є психологічний супровід.

«Завдяки тому, що діти знаходяться у школі до 6-ти годин, в нас є час вчити їх вирішувати конфлікти різними способами – виокремлені години в розкладі для курсу «Я – особистість» або можливість домовитися з викладачем, в якого мало бути зараз заняття, оперативно вирішити конфлікт, а завдання відпрацювати після», – ділиться досвідом Олена.

Чи зобов'язані школи мати психолога?

Школи зобов'язані мати психолога, але нерідко ці вакансії відкриті. Іноді буває так, що діти вчаться в школі багато років, але не знають, що в школі є психолог...

«Булінг буде з'являтися, але з ним можна працювати і зупиняти його. Завжди буде хтось, хто перенесе агресію з дому, з минулої школи, з сімей, де агресія є нормою, – продовжує пані Петрушкевич, – У сучасному світі вже давно існує новий формат цькування – це кібербулінг. На це школа вплинути не може. У нас в КМДШ зона без гаджетів, їх використовують тільки в навчальних цілях і у них немає можливостей ображати один одного в чатах. Але вечорами вони йдуть додому, спілкуються на канікулах та вихідних, тому ми виховуємо у них інформаційну гігієну та грамотність».

Чи можна створити середовище без насилля та булінгу?

«Ми живемо в суспільстві, де насилля – це норма. Лише останні роки ми почали говорити про це як про проблему і стали приймати закони. Діти та школа віддзеркалюють те, що відбувається в суспільстві, – завершує Олена, – Профілактика булінгу не в тому, щоб він не з'являвся, а в тому, щоб на це реагували: стоп, ти перейшов межу».

фото: Depositphotos, КМДШ