У сучасному цивілізованому світі, долучитися до якого ми з усіх сил намагаємося, заборона перебувати біля хворої дитини викликає непідробний жах і нерозуміння.

За кілька десятків років, без перебільшення, мільйони дітей у різних куточках планети потрапляли в складні ситуації, які ставили під загрозу їх життя та здоров'я. Травми і захворювання різного походження призводять до потрапляння дітей у відділення інтенсивної терапії, де їм надають якісну медичну допомогу. Однак чи можливе повноцінне лікування без мами поруч?

Читай також: Українських пацієнтів у реанімації тепер можна відвідувати цілодобово

Ніхто крім рідних людей не зможе підтримати дитину і надати їй сил для боротьби за своє життя. Цей факт очевидний для всіх провідних медичних установ і організацій. Дуже шкода, що в найбільшій європейській країні в другому десятилітті ХХІ століття до цих пір ведуться дискусії про дотримання конституційного права дитини бути разом з батьками.

Відомий педіатр Андрій Пеньков погодився поділитися своїм досвідом і думками з цього по-справжньому складного питання, відповідь на яке необхідно знайти найближчим часом.

ТМ: Чому батьки повинні бути разом з дитиною в реанімації?

Андрій Пеньков:

Конституційне право дитини бути разом зі своїми батьками. Особливо це важливо для пацієнтів дитячих реанімацій, яким необхідна максимальна турбота і догляд з боку близьких людей.

До того ж іноді дитина в реанімаційному відділенні протягом тривалого періоду - 5, 6, 7 місяців або, можливо, до кінця життя. У цей час не можна позбавляти її можливості повноцінно, наскільки це можливо, жити і відчувати любов батьків.

Регіональний перинатальний центр, де мами знаходяться з дітьми в реанімації

ТМ: Багато противників перебування «сторонніх» людей у ​​відділенні інтенсивної терапії стверджують, що батьки, діти яких перебувають у такій складній ситуації, не зможуть вести себе адекватно, чим значно ускладнять роботу медиків.

Андрій Пеньков:

Ні це не так. За 9 років роботи в дитячому відділенні інтенсивної терапії я ні разу не зіткнувся з неадекватною поведінкою мам і тат за умови, що вони бачили свою дитину, мали можливість поговорити з лікарем і переконатися в тому, що дитині надається вся необхідна допомога.

І, навпаки, батьки, що годинами очікують появи лікаря біля зачинених дверей, відчувають більший стрес, який може призвести до небажаних психологічних реакцій.

З мамами і татами необхідно більше розмовляти, пояснювати їм ситуацію, яка склалася на даний момент. Тоді рівень їх стресу, як і ймовірність неадекватної поведінки, буде нижчою.

Перинатальний центр. Новонароджений малюк у мами на руках

ТМ: Ще одним аргументом проти є вірусні та інфекційні захворювання, які батьки можуть принести в стерильне відділення інтенсивної терапії. Що ви думаєте з цього приводу?

Андрій Пеньков:

Світова практика показує, що перебування батьків з дітьми в реанімації, особливо якщо вони використовують спеціальний одяг, бахіли та інші засоби захисту, практично не збільшує ймовірності захворіти інфекційними або вірусними захворюваннями.

Так, таке трапляється. Але діти, яких не розлучають з батьками, одужують краще, відчуваючи менший стрес.

Дитина у відділенні інтенсивної терапії регіонального перинатального центру

ТМ: На жаль іноді сучасна медицина не може допомогти дитині вилікувати її хворобу. У такому випадку їй необхідна паліативна допомога. Наскільки в Україні вона розвинена і доступна?

Андрій Пеньков:

Дуже шкода, що в нашій країні паліативна допомога практично не виявляється. Госпіс у нас - це місце, де вмирають, а не живуть. У світі до цього питання зовсім інший підхід. Лише 10% маленьких пацієнтів, яким необхідна паліативна допомога, закінчують своє життя в госпісі - всі інші живуть вдома, в колі сім'ї. Спеціалізовані медичні центри надають необхідну допомогу і підтримку, але пацієнт не знаходиться там постійно до своєї смерті. Госпіс потрібен для максимально повноцінного життя, а не для щоденного очікування смерті.

Регіональний перинатальний центр. Мама з дитиною на руках

ТМ: Що вас найбільше здивувало в закордонних центрах паліативної допомоги?

Андрій Пеньков:

Професіоналізм! Злагоджена та професійна командна робота всіх співробітників госпісу робить перебування в ньому комфортним для пацієнтів, яким необхідна паліативна допомога.

Регіональний перинатальний центр. Огляд дитини

ТМ: Як відомо, лікування та інші медичні послуги в усьому світі коштують недешево. Хто оплачує перебування дитини в госпісі і чи можуть собі дозволити це звичайні батьки?

Андрій Пеньков:

Страхові компанії частково оплачують перебування дитини в цій установі, але більша частина фінансування надходить з благодійних фондів і пожертвувань. Для батьків госпіс повністю безкоштовний.

Мама, тато або бабуся з дідусем - не вороги відділенню інтенсивної терапії. Близькі люди дитини за умови належного підходу стануть найкращими помічниками і докладуть максимум зусиль, щоб їх малюк повернувся швидше додому. Чи існує сильніша мотивація?

Наш фахівець

Андрій Пеньков,

лікар-педіатр.

фото: depositphotos.com, Костянтин Чегрінскій / KHARKIV Today