Говорити «все ок», коли «не ок», погоджуватися, коли не згоден, сміятися над чужими несмішними жартами, мовчати у відповідь на образу і «карати» ігноруванням кривдника. До 6 років свого життя досконало оволодіти прийомами пасивної агресії і повірити в те, що світ – банка із злими павуками, які тільки і чекають, щоб тебе вкусити. Приблизно такий має портрет людина, яку не навчили відстоювати свої кордони в спілкуванні з іншими людьми, перш за все дорослими.
Тато відповідає за «ні»
Бути ввічливим з дорослими, поважати старість, слухати, що старші кажуть, не сперечатися з батьком – він краще знає, у нього досвід, він життя прожив...
Якщо ми з дитинства вбираємо і вивчаємо дані правила як крилаті латинські сентенції, чому тоді так багато дорослих, які не спілкуються зі своїми батьками? Чому підлітки мріють жити окремо? І чому онуки відвозять своїх бабусь і дідусів до будинків для людей похилого віку? Чому багато хто з нас страждає від самотності, одну за іншою змінює місця роботи, так і не навчившись вибудовувати відносини з колегами і начальством?..
Основними причинами складного спілкування з зовнішнім світом психологи називають відсутність стійкості, неможливості самореалізовуватися, невміння вибудовувати кордони, говорити «ні», успішно комунікувати і проявляти себе. І за всі ці навички відповідає батько. Саме наші тата вчать нас життя в суспільстві: проявляти себе і не боятися реакцій. Від відносин з батьком залежать відносини зі світом.
Татова школа
Батькове спілкування з малюком починається ще під час 9-місячного очікування.
Доведено, що на 6-7-му місяці вагітності проявляється найбільша активність дитини у взаємодії із зовнішнім світом. Вона чує і сприймає звуки, особливо її приваблює тембр чоловічого голосу.
Новонароджений, переживши стрес народження, досить швидко адаптується і включається в зовнішнє життя. Татовий голос йому знайомий, і він допомагає дитині ужитися в цьому світі незнайомих звуків і відчуттів.
З року до трьох років малятко і тато вчаться гратися разом. І в цих іграх карапуз вчиться вибудовувати відносини. Він збирає колекцію способів спілкування, які йому знадобляться в майбутньому, вибираючи для себе основний. Надалі він часто буде використовувати татові моделі спілкування, застосовуючи їх у своєму колі (з вихователями, вчителями, однолітками).
Маленький дошкільник проходить шлях від едипової фази (коли дівчатка закохані у тат, а хлопчики не відпускають від себе мам ні на крок) до активного наслідування дорослим (хлопчики хочуть бути схожими на тат, а дівчатка прагнуть бути такими, як мами). Психологи кажуть, що це шлях до дорослішання і потужний стимул краще вчитися в школі, успішніше знаходити своє місце в колективі.
Читай також: Толерантність і терпимість: з якого віку можна прищеплювати ці якості особистості дитини?
З 6 років починається період дружби і партнерства між дитиною і батьком. З'являються загальні інтереси і більше нагод для спілкування. В даний період головне – не піти в моралізаторство й повчання. Малюк – не учень, який повинен постійно завойовувати твою повагу і любов. Він твоя дитина, яка чекає на розуміння, підтримку і відчуття безпеки.
Про безпеку
Усвідомлення кордонів та успішне їх вибудовування малюк повинен освоїти з раннього віку. Так, це про цукерку від бабусі у дворі, про «ну посміхнися дядькові». Чужі та мало знайомі люди дитині не друзі, не родичі. Він не зобов'язаний їх любити і приймати у них подарунки «для пристойності», не зобов'язаний бути чемним з кожним, хто йому посміхнувся, і тим паче посміхатися у відповідь.
Факт! З трьох років у дитини проявляється цілеспрямованість не ситуативна (отримати іграшку, що впала), а усвідомлена (заслужений мультфільм за прибирання іграшок в дитячій кімнаті).
Більше корисної інформації ти знайдеш в новому випуску журналу «Твій Малюк». Підпишись, щоб бути в курсі новин першій!
Фото: depositphotos
