Хороша агресія, а таке буває, - це спосіб пізнання світу. Коли малюк щось ламає або тягне за хвіст кота, він розвивається... Це не означає, що не треба пояснювати, які способи пізнання допустимі.

Агресія може бути способом випустити пар у тих, хто не вміє робити це іншими способами. Вона допомагає нам захищатися.

Як би там не було, агресія - частина нашого життя... Але іноді вона виходить з-під контролю, заповнює людину повністю, вихлюпується назовні або роз'їдає зсередини.

Ми знаємо, що діти – наше відображення. Інколи викривлене, іноді більше... Іноді воно відбиває те, чого ми не хочемо в собі бачити.

Агресія – та, від якої постійно викликають до школи, через яку плаче сусідський хлопчик, страждають коти в окрузі, неконтрольована і дуже виражена, повинна мати вагомі причини.

Агресія як результат особистих і сімейних драм

У нашій країні, майже в кожній сім'ї (роду) було багато горя. В генах кожного з нас є і агресори, і жертви. І потрібно розуміти, що вони впливають на нас на рівні генів.

У багатьох з нас є дитячі травми, іноді непомітні для інших, але дуже значущі.

Особистий травматичний досвід дає нам вибір: агресія або аутоагресія. Часто поєднуються обидва явища: згода понести покарання (в тому числі, фізичний біль) через агресивні дії проти інших. Пристрасть до бійок з цієї сфери. Чому так трапляється?

Внутрішній біль (результат травм раннього дитинства, відбиток родових і колективних травм, екзистенціальних пошуків, нелюбов і відчуття непотрібності) страшніший за фізичний. Тому люди (діти, підлітки, в першу чергу) готові заподіяти або спровокувати фізичний для полегшення душевного...

Читати також: 10 продуктів, вживання яких викликає агресію

У будь-якому випадку, які б причини не лежали в основі вираженої агресивної поведінки дитини, їй потрібна допомога.

Як допомогти агресивній дитині?

Почну з найболючішого і найважливішого для мене: НЕ БИЙТЕ ДІТЕЙ!

Мінімізуйте будь-які агресивні дії у відношенні до своїх дітей. Доведено, проблеми з агресивністю мають ті діти, яких б'ють (карають) вдома. Безсилі проти батька (який для них бог) і його ременя малюки швидко засвоюють істину: можна кривдити слабшого. Мало того потрібно це робити, адже так влаштований світ.

Дитина, яка замість захисту отримує від рідних побої, втрачає опору, базову довіру до світу... А це означає, що світ стає для неї ворожим і це відчуття не дає спокою. Модель поведінки у такої дитини формується швидко: бити і бути битим – норма. Але краще бити, принижувати, ображати, щоб не бути на місці жертви. 

Однак справа не тільки в нормі. Малюк, у відношенні до якого виявляють не дитячу агресію, носить у собі сильний енергетичний заряд. Який, якщо його не випускати назовні, може розірвати його зсередини. У дітей слабших психічно так і відбувається: самоагресія має досить химерні форми, іноді, вона смертельна (є гіпотеза, що вона призводить до серйозних форм раку).

Робота з повернення базової довіри до світу, батьків та корекція асоціальної поведінки буде мати якийсь успіх лише за умови повної зміни моделі поведінки з боку батьків, серйозної психотерапії та чималої внутрішньої роботи.

Досліди і долі

Я знаю одного хлопчика, який вдома терпів постійні побої. Він швидко навчився зображати спокій і послух, намагаючись не провокувати покарання. Але все частіше йшов на вулицю, щоб показати, що не такий слабкий, як здається батькові. Він виривався кульовою блискавкою з дому, трощив усе, що потрапляло під руки. Принижувати і бити «бандою» однодумців тих, хто не міг їм протистояти – стало не тільки нормою, а й приводом для гордості. Він переповнений болем, який ховається за сімома замками і замковою огорожею. З батьком не спілкується.

Я знайома з хлопчиком, який у свої десять років освоїв мистецтво вербальної агресії на дуже високому рівні. Він пишається цим, а всі навколишні, включаючи вчителів, плачуть від нього регулярно.

Я бачила дівчинку, яка доводила себе до виснаження, не вміючи протистояти агресивним випадам і покаранню. Вона хотіла зникнути, перетворюючись у тінь. 

А ще один ніжний хлопчисько раптом став заїкатися і страждати від нервового тіку, доки батько не перестав зневажливо про нього відгукуватися. Його навіть не треба було бити. Просто отримував ляпаси словами.

Читати також: Дитяча жорстокість: як впоратися з агресією у дитини

У більшості випадків, повторюся, діти з виражено агресивною поведінкою протягом тривалого часу самі виявляються жертвами агресії.

І якщо у вас є дитина, переглянете свої погляди на виховання.

Що у вихованні може викликати агресію

Крім генетичної схильності і фізичного покарання, винуватцями агресивної поведінки можуть бути:

• Знецінення дитини і всього, що вона любить (навіть її ігор на гаджетах)
• Ігнорування її істинних потреб
• Відсутність уваги до її особистості (не до неї, як школяра, сина/доньки, члена суспільства), активна присутність в її житті і почуттях.
• Холодність мами і батька, брак тактильних відчуттів
• Госпіталізація (ряд госпіталізацій) у ранньому віці, коли малюк залишається в постопераційній без мами прикутим до ліжка...

Мамі і татові варто не лише переглянути свої виховні методи, але і те , чим вони живуть. Агресивні висловлювання, образи, злість, ненависть, часті побажання зла іншим – це ті мітки, за яким дитина буде відслідковувати нормальне життя – таке, до якого вона звикла від народження. Ви ніколи нікого не били? Це ще нічого не означає... діти завжди перевершують нас...

Фото: depositphotos.com