Зміни в молодшій школі: що нас чекає - досвід, поради, думки

На нашу країну з її багатим досвідом муштри, вимогливості та чіткою настановою "Я" - останнє слово в алфавіті чекають непрості часи. Ми входимо в епоху справжнього реформування системи освіти. І починаємо з найяскравішого

Найяскравішим у реформі освіти, судячи з активності в соцмережах, ми всі вважаємо зміни в системі оцінювання. Адже, щоб ми не говорили, вона все ще дуже важливий фактор життя сучасної людини.

Оцінки для учня - це джерело радості й стресу, привід сварок з батьками та їх, батьків, гордості ... оцінки допомагають керувати навчальним процесом, а іноді заводять його зовсім не в те русло.

До того ж у наших школах (а потім і в різноманітних сферах життя) найчастіше оцінюється вся людина (дитина) замість оцінки її конкретної діяльності в конкретному місці.

Читати також: Революційні зміни в системі оцінювання 

Учениця задумалася - реформа школи

Бажання знизити оцінність і тиск рівня успішності, реалізованого в знаках і цифрах у щоденнику або табелі, - важливий крок до оптимізації навчання і поліпшення рівня усвідомленого пізнання.

Багато сучасних батьків і вчителів це розуміють. Багато - ще ні.

Тому наприкінці серпня в повітрі витає опір і подив.

Ми спробуємо розвіяти частину з них цитатами Руслани Радчук - української мами, яка зараз живе в Німеччині та  має можливість порівнювати, як ті чи інші норми, прийняті нашим МОН, працюють у німецьких школах.

Реформа за пунктами

Помилки

У нинішній молодшій школі не можна знижувати оцінку за акуратне виправлення помилок за допомогою гумки або закреслення.

Я впевнена, що неможливо засвоїти нові знання без помилок. Процес знаходження помилки і виправлення її - один із способів отримання знань, дуже значущий. Покарання за виправлення і за саму помилку (а погана оцінка - це покарання, як не крути) - здатне знищити будь-які зачатки до пізнання і до самої школи.

Страх зробити помилку заважає нам і в дорослому житті.

Хлопчик учень засмучений поганою оцінкою

Руслана Радкевич: "Вчителька якась в дискусії мені каже, що помилки - це сигнал вчительці, що учню треба більше уваги. Я вважаю, що помилки, це просто помилки.... Бо перше, що робить будь-яка пересічна людина, яка не має досвіду, коли за береться за щось нове - це помилку. Помилка - це норма в процесі навчання

От візьмем приклад, коли я вчила в школі англійську. Помилка - це ужас і катастрофа. Я взагалі рота не відкривала, аби не зробити помилку. Я правдами і неправдами дотягла без помилок до кінця школи і випустилась зі школі з нульовими знаннями, п'ятіркою і переконанням, що я мовний дибіл.

Читати також: 11 порад батькам першокласника від психолога Світлани Ройз

Потім я почала вчити німецьку з німецькою вчителькою. Я робила одні помилки. Жодного речення не казала без помилки, жодного тесту не написала без помилок. Я просто жила цими помилками, які не парили ні мене, ні мою вчительку. Врешті решт у мене доволі пристойна німецька і палка любов до помилок.

Помилка означає одне - людина саме перебуває в процесі навчання.

Акуратність, олівець і "чотири клітинки"

Маленькій дитині - першокласнику - доводиться виконувати масу завдань. Половина яких за визначенням - не можуть бути метою навчання в першому класі. У них життєвий переворот, різкі зміни і криза. У них рівень розвитку не дозволяє виконувати всі вимоги першого класу ...

У цьому віці дітям потрібно давати чіткі, маленькі завдання, без додаткових відгалужень і підзавдань. Адже багатозадачність у 6-7-8 років не є віковою нормою.

Вони не в змозі довго утримувати увагу. І це норма. Вони відволікаються, втомлюються від смірності та починають чудити. Для них бігати коридорами на перервах - необхідність ...

Акуратні рядки, рівні літери, відступи, крапочки, палички - все це займає левову частину освітнього процесу в молодшій школі.

За неправильні відступи знижують бали, замість "молодець" пишуть "добре", осудливо дивляться, що теж нестерпно. При цьому відбувається головна біда: зміщуються акценти і ми "разом з водою вихлюпуємо дитину", а також її любов до школи та пізнання.

Що буде з дитиною, яку не змушують писати акуратно з першого уроку в школі, дозволяють використовувати олівець, хвалять за виправлення і не змушують пам'ятати про важливість 4 клітинок зліва і кількості рядків знизу? Чи зможе вона вижити в сучасному світі? Справитися з усіма проблемами буття без цих важливих знань?

Школяр з олівцем сидить на траві в саду

Послухаємо думку людини, яка вирішила для себе цю складну дилему.

Руслана Радкевич: Мої діти ходили в школу в Німеччині, де такі вимоги - встановлений стандарт. Одне з сильних перших вражень в Німеччині: на осінніх канікулах якісь активісти волонтери зібрали дітей у дворі, влаштували з ними театр і запросили батьків на виставу в місцевий клуб. І от виходять на сцену діти. Хто в чому. Як ото в піску бавились, їм трохи штанці обтрусили і випустили на сцену. Хто з дітей пам'ятає текст, комусь підказують, хтось активний, хтось стидається - але всі щасливі і раді. Я одразу згадала наші вимуштрувані виступи в будинку культури північна корея стайл і подумала, що щось я в цій німецькій системі не розумію: де вишкіл? де урочистість? де нарядне вбрання? де хвальоний німецький орднунг?

Як тяжко травмована радянською школою, відмінниця і акуратистка, я так само, як і більшість, з одного боку вважала, що вимоги у нас дурацькі, але іншого в житті не бачила. Тому, коли дітьо приносить зі школи щось накарябане курка лапою, сильно хвилювалась і вважала, що треба зараз насісти і написати домашні завдання красиво і чисто. Дітьо пручалось і писало, як йому заманеться. І приносило зі школи гарну оцінку.

Я, як активна і ініціативна мамаша, ходила в школу розбиратись: як я можу від дитини щось вимагати, якщо в школі такі занижені вимоги? Що це за почєрк, чому дітьо пише олівцем, вже давно пора писати ручкою, що це за чьорканія, стирання і виправлення?

Вчителі дивились на мене, як на трошки хвору, лагідно посміхались і казали, що я даремно хвилююсь. Практика показала, і з другою дитиною також, що я дійсно даремно хвилювалась.

Так ось, що нас очікує в Україні. Якщо в Німеччині вчителі вже мали досвід такої релакс освіти, то в Україні майже всі без вийнятку вчителі іншого не бачили і не знають. Якщо в Німеччині я була одна така полохлива мамаша, то в Україні всі такі, які іншого не бачили і не уявляють. Тому навіть ті, хто радіють, будуть з часом дещо розчаровані. З одного боку буде потужна опозиція, з іншого - відсутність досвіду.

Але приблизно років через 15 все поступово устаканиться...

Чи буде так довго йти процес прийняття змін? Покаже час. У нашій країні зараз багато процесів прискорюються - вимога часу. Ну а ще - багато залежить від нас з вами, наскільки ми готові набувати досвіду, шукати нові шляхи реалізації, вчитися і вчити дітей.

Наскільки ми готові з одного боку брати на себе відповідальність, з іншого - довіряти дітям, приймаючи повагу до них як даність, основу взаємовідносин у будь-яких сферах і будь-яких школах. Давайте готуватися і допомагати.

  


Руслана Радкевич про реформу української школи

 

 

 

 

Дякуємо Руслані Радкевич за дозвіл використовувати матеріали зі сторінки Faсebook і за ємні та аргументовані висновки.

 


 

Сервіси

Календар щеплень

Індивідуальний графік щеплень для малюка

Розрахувати

Календар вагітності

Все що ти хотіла знати про вагітність

Розрахувати

Таблиця прикорму

Дізнайся як правильно вводити прикорм

Подивитися

Нове на сайті

Угода з тоддлером: люба дитина, наші відносини потребують уточнення меж

Для найменших: слухайте 10 нових казок проєкту «Казки на ніч»

Як правильно заморожувати овочі для дітей на зиму: загальні правила та індивідуальні особливості

Не тільки пензликом. 10 незвичайних способів малювання для дітей

Куди сходити з дитиною в Києві у вихідні: афіша на 5-6 жовтня

Вітрянка у дитини: чим не можна знижувати температуру